Квентін Тарантіно не поспішає зі своїм "фінальним фільмом". Все через дітей

Останній фільм Квентіна Тарантіно "Одного разу в… Голлівуді", нагадаємо, вийшов у 2019 році. Після того режисер пообіцяв випустити свій фінальний 10 фільм — який міг би бути історією про кінокритика із Бредом Піттом, але не став — й наразі ми маємо всі ознаки того, що процес роботи над ним явно був поставлений на паузу.  

Буквально днями Тарантіно прилетів з Ізраїлю до міста Парк-Сіті в штаті Юта на кінофестиваль Sundance заради розмови із відомим кінокритиком та ведучим Елвісом Мітчеллом, в межах якої пояснив затримку та взагалі некомпліментарно пройшовся по стану кіноіндустрії. 

"Я не поспішаю застрибувати у виробництво", — відповів Тарантіно на питання, чому останніми роками більше займається письменництвом, ніж режисурою, й продовжив: "Я займаюся цим вже 30 років. Наступного місяця моєму сину виповнюється п’ять років, а доньці — два з половиною. Коли я в Америці, я пишу. А коли в Ізраїлі? Я абба, що означає тато".

Режисер розвинув тему батьківства у своєму житті: "Ідея вирушити у подорож, коли вони ще надто малі, щоб це зрозуміти, мене не приваблює. Я хочу відкласти зйомки наступного фільму доти, поки моєму сину не виповниться хоча б шість років. Так він буде розуміти, що відбувається і це стане спогадом на все життя".

Про доньку Тарантіно сказав: "Вона вже така геніальна, що просто все зрозуміє".

Однак режисер не сидить без діла: "Якщо вам цікаво, чим я зараз займаюся, то я пишу п'єсу і, скоріш за все, це буде наступний проєкт, над яким я працюватиму. Якщо це буде провал, я, мабуть, не перетворю її на фільм. Але якщо це стане гучним хітом? Можливо, це буде мій останній фільм".

Коли мова зайшла про кінобізнес загалом, великий режисер змінив тон на більш різкий: "Але знімати фільми? Ну, а що, чорт забирай, зараз таке фільм?". Тарантіно продовжив у своєму стилі відповідати на своє ж питання: "Що? Щось, що йде в кінотеатрах символічний прокат протягом чотирьох, чорт забирай, тижнів? А вже на другий тиждень його можна дивитися по телевізору. Я не прийшов у кіно для того, щоб отримувати щоразу менший результат".

"Уже в 1997-му це було досить погано", — сказав Тарантіно, згадуючи рік виходу свого третього фільму "Джекі Браун". "У 2019-му було ще гірше і це був останній, чорт забирай, рік справжнього кіно. Це була погана угода, як на мене. А те, що стало значно гірше? Це вже просто показове шоу. Театральний реліз, ну, а потім через два тижні його можна подивитися на цьому [стримінгу] чи на тому".

"Що стосується кінематографа, то я зробив практично все, що хотів", — сказав Тарантіно Мітчеллу й додав: "Я завжди порівнював створення фільмів із підкоренням гір. Я підкорив свій Еверест, свій Фудзі, свій Кіліманджаро. У цьому сенсі у мене більше немає гір, які б я хотів підкорити. Я встановив свої прапори. Я пишаюся своїми досягненнями".

Водночас написання п'єс для режисера — зовсім інша історія: "Театр — це не ще одна гора для підкорення, це морська подорож". Назвавши театр "останнім фронтиром", Тарантіно поділився, що його надихає робота над п’єсою, бо успішно поставити її — це "велике, чорт забирай, досягнення". А ще тому, що "його неможливо записати на камеру. Немає мобільних телефонів. Ти володієш аудиторією протягом усієї вистави кожного вечора. Це чудовий вечір. Це того варте. І це, чорт забирай, захоплює!".