Наступними фільмами Луки Гуаданьїно стануть документалка про Бернардо Бертолуччі та екранізація роману "Будденброки"

Про це повідомляє Indiewire. Італієць Лука Гуаданьїно останнім часом дуже зайнятий. У 2024 році у світовий прокат вийшов один його чудовий фільм "Суперники" та на підході інший — екранізація однойменного роману Вільяма Барроуза "Квір" вийде в США наприкінці листопада. 

В серпні закінчилось фільмування ще одного фільму — трилеру "Після полювання" з Джулією Робертс та Ендрю Гарфілдом. На додачу Гуаданьїно активно працює над документальною стрічкою про свого улюбленого режисера Бернардо Бертолуччі під робочою назвою "Joie de Vivre", що перекладається як "Радість життя". 

Італійський класик та учень Пазоліні Бернардо Бертолуччі помер у 2018 році й за життя прославився видатними стрічками, серед яких: політична драма "Конформіст", еротична драма "Останнє танго в Парижі" та історичний епік "Останній імператор" (дев'ять "Оскарів", включаючи за найкращий фільм та найкращу режисуру). 

"Я зараз роблю монтаж [доку]", — сказав Гуаданьїно у подкасті Indiewire й додав: "У мене є ще кілька розмов, які я хочу провести. Наприклад, Марті Скорсезе, я хочу поговорити з ним про це. Ми вже деякий час знімаємо. Це не серія інтерв’ю; це розмови. Це дуже особисте кіно. Я головний герой фільму. Його можна було б назвати "Бертолуччі і я", але цього не станеться".

Гуаданьїно розказав, що записав кілька "прекрасних розмов", нещодавно відвідавши Единбурзький дім кіноісторика та режисера Марка Казенса. Для Гуаданьїно фільм не про те, щоб аргументувати велич Бертолуччі; він проти погляду на авторів через ієрархічну призму. "Майстер є таким, тому що він, вона, вони, вони дозволяють вам зрозуміти самих себе так, як ви, можливо, не мали нагоди зрозуміти себе, тому вони відкривають раптове бачення вас самим несподіваним способом", — сказав Гуаданьїно. 

Цей документальний фільм є одним із багатьох проєктів, над якими працює Гуаданьїно і частково причиною такого плідного періоду є кількість потенційних проєктів, якими режисер захоплений. У подкасті він назвав "Квір" своїм найбільш особистим фільмом, частково тому, що він хотів екранізувати роман Вільяма С. Берроуза, відколи вперше прочитав його у віці 17 років.

Та окрім "Квір", є ще одна книга, яка справила не менш великий вплив на режисера в підлітковому віці: "Є дві книги, з якими я виріс, одну я читав раніше [за "Квір"], це "Будденброки" Томаса Манна. Я думаю, що вони ніби віддзеркалюють одна одну, або вони є двома сторонами однієї монети. Одна ["Квір"] — про тугу за минулим і неминучість, коли ти зустрічаєш когось, хто насправді захоплює тебе, і ти хочеш побачити своє відображення в погляді іншого. А інша ["Будденброки"] — про занепад західного суспільства, вкорінене в найжорстокішій формі репресій, спочатку внутрішніх, а потім зовнішніх".

Роман "Будденброки" вийшов у 1901 році. Це епічна історія про чотири покоління однієї заможної сім'ї з Любека. Не в останню чергу за саме цю книгу Манн тримав Нобелівську премію з літератури у 1929 році.