Рідлі Скотт не читає рецензії з 1982 року. Після того, як Полін Кейл розгромила його "Той, що біжить по лезу"

Видатна американська журналістка та критикеса Полін Кейл писала для The New Yorker з 1968 року по 1991-й. Й саме у The New Yorker  вийшла її розгромна рецензія на тепер вже класичний фільм Рідлі Скотта "Той, що біжить по лезу". Режисер не забув це дотепер, й дотепер не читає рецензії кінокритиків. 

"Полін Кейл у The New Yorker вбила мене безжально своєю рецензією на "Той, що біжить по лезу". Це були чотири сторінки повного розгрому", – сказав Скотт в інтерв'ю The Hollywood Reporter й додав: "Я ніколи не зустрічав її. Я так образився".

У статті Кейл написала, що Скотт мав "страшне, гнітюче бачення" у "Той, що біжить по лезу", вважаючи фільм режисера "трилером без напруги", який був "неприємним [та] потворним".

З того часу Рідлі Скотт не читає рецензії на свої фільми, проте він досить часто перечитував текст Кейл: "Я зарамкував ці сторінки й вони стояли в моєму офісі 30 років, щоб нагадувати мені, що є лише один критик, який має значення, і це ви. Відтоді я не читав критики. Тому що якщо текст хороший, то можна розпухнути й забути себе. А якщо текст поганий, ви настільки пригнічені, що це виснажує".

До слова з усіх знятих сцен у своїй плідній режисерській кар’єрі Скотт сказав, що найбільше пишається початковим кадром постапокаліптичного Лос-Анджелеса саме у фільмі "Той, що біжить по лезу".

"Я вважаю, що [це] чудово — іди до біса, Полін", — сказав Рідлі Скотт.