"Це все ще телебачення". Квентін Тарантіно порівняв кіно та серіали. Не на користь останніх

Попри те, що режисер регулярно дивиться серіали та висловлює свою прихильність, наприклад, "Привидам будинку на пагорбі" Майка Фленаґана або "Єллоустоуну" з Кевіном Костнером, він все ж таки не вважає їх рівними кіно. 

"Усі говорять про те, яке зараз чудове телебачення. І воно досить добре, маю сказати", — почав філософствувати Тарантіно під час появи у шоу "The Joe Rogan Experience" разом зі співавтором сценарію "Кримінального чтива" Роджером Евері й продовжив: "Але для мене це все одно телебачення. Яка різниця між телебаченням і хорошим кіно? Тому що зараз багато телепередач мають наліт кіно. Вони використовують кінематографічну мову, щоб захопити вас".

Для відповіді на своє ж питання режисер навів приклад серіалу "Єллоустоун": "Перші три роки чи близько того я не дивився "Єллоустоун". Потім я подивився перший сезон й думаю: «Вау, це до біса чудово!». Я завжди був великим фанатом Кевіна Костнера, він у цьому, до біса, чудовий. Я чудово проводжу час за переглядом. І в першому сезоні я ніби говорю [собі]: "О, це як великий фільм".

Він продовжив: «Поки я дивлюся це, я переконаний. Але врешті-решт це просто мильна опера. Вони знайомлять вас із купою персонажів, ви дізнаєтеся їхні передісторії, ви знаєте зв’язок кожного з іншими… і тоді все інше є лише вашим зв’язком із мильною оперою".

Далі Тарантіно порівняв досвід перегляду серіалів на кшталт "Єллоустоуну" із переглядом фільмів. На його думку, фільми запам’ятовуються так, як не можуть запам'ятатися більшість серіалів, якими б кінематографічними вони не виглядали: "Я побачу хороший вестерн й запам’ятаю його на все життя. Я запам’ятаю історію, я запам’ятаю цю чи іншу сцену. Це все певною мірою досягає емоційної кульмінації. За це є винагорода. Але від цієї штуки [серіалів] немає винагороди. Там просто ще більше драматичних зв’язків. І поки я це дивлюся, це досить добре. Але коли все закінчиться… Я не пам’ятаю жодних деталей".

З режисером важко не погодитися щодо багатьох (але не всіх) шоу, які побудовані по одній й тій самій схемі та не дають вам фіналу, не дають вам катарсису, певного емоційного та морального фідбеку, а просто тривають і тривають. Їх приємно дивитися в моменті: наче лопаєш пухирчасту плівку. Кіно вибудовує зовсім інший зв'язок, бо має на меті щось сказати за півтори години в кінотеатрі та завершитися.