Квентін Тарантіно та Мартін Скорсезе допомогли врятувати паризький кінотеатр
Парижанам знайомий той же біль, що й киянам, а саме знищення історичної та культурної архітектурної спадщини. Їхні кінотеатри так само намагаються закрити, зруйнувати та побудувати на їх місці супермаркети, бізнес-центри та інший непотріб. Й так само колективно вони борються із системою.
Випадок з історично значущим кінотеатром "La Clef" ("Ключ") добре ілюструє цю історію. Кінотеатр було засновано в 1973 році Клодом Франком-Фортером, який використовував для показів робіт перспективних нових талантів у кіно та класики французької нової хвилі. Коли у 1980-х роках вплив домашнього телебачення досягнув свого піка та трішки підірвав кіноіндустрію, Франк-Фортер продав свій заклад місцевому представництву французького кооперативного банку Caisse d’Epargne, але вплив "La Clef", всупереч цьому, тільки зріс.
Тому, коли у 2022 році студентів та сквотерів, які стерегли кінотеатр від перебудови, виселила поліція Парижа, вони не опустили руки й почали планувати своє повернення. В них все вийшло. Минулого четверга група студентів і професіоналів кіноіндустрії повернулася до "La Clef", щоб перевстановити 35-мм проєктор. Й цього разу вони зробили це як законні власники ключів від артхаусного кінотеатру площею 600 квадратних метрів у Латинському кварталі французької столиці.
Не зумівши запобігти закриттю залу через процес сквотингу, члени колективу Cinema Revival запустили кампанію по збору коштів, в рамках якої їм вдалося зібрати 370 000 євро від 3 000 жертводавців, а також пожертви від відомих синефілів, зокрема французького кінорежисера Леоса Каракса, а також його американських колег Квентіна Тарантіно та Мартіна Скорсезе.
Після отримання подальших банківських позик й успішного перегляду ціни продажу колектив оголосив, що купив "La Clef" за 2,7 мільйона євро.
Цього тижня кінотеатр знову відкриється на чотириденний цикл показів, а потім закриється на рік ремонтних робіт.
Як сказала Клотільда Бонан, 28-річна студентка та членкиня колективу Cinema Revival: "Здавалося, що це було правильно, бо інакше La Clef перетворився б на комерційний кінотеатр або супермаркет. Для нас було неможливо не діяти".