Британські кінокритики роздали нагороди. Серед призерів "Зона інтересів" та "20 днів в Маріуполі"

Цього року премія британських кінокритиків London Critics’ Circle awards вручалася в 44-те. І на ній шанували експериментальне та політичне, хоч при цьому і глядацьке, кіно. Нагороди за найкращий фільм та найкращу режисуру, а також за музику та звук відійшли "Зоні інтересів" Джоната Глейзера — стрічці про ідеалістичне бюргерське життя очільника Аушвіцу Рудольфа Гьосса та його дружини Гедвіги стінка в стінку із, власне, інституцією підпорядкованою Рудольфу. 

Це споглядальне кіно з ефектом занурення (нагороди за звук та музику вручили не дарма) та питанням по центру: "Яким чином люди обирають кого жаліти та кому співчувати, а з ким можна поводитись максимально жорстоко?".

Глейзер подякував всім та в першу чергу дружині: "І найбільше моїй дружині, оскільки, зрештою, це все про неї". Його продюсер Джеймс Вілсон був більш багатослівним. Він згадав про "вибіркову емпатію" та зазначив, що "люди в Україні та на півдні Ізраїлю" "так само заслуговують на співчуття, як і люди в Газі, Ємені чи будь-де".

Драма зав'язана на пам'яті та почутті провини "Усі ми незнайомці" була названа британським/ірландським фільмом року та на додачу отримала премію за найкращу чоловічу роль (Ендрю Скотт). Під час промови актор зазначив, що фільми про кохання двох чоловіків все ж таки можуть заробляти гроші. Фільм Ендрю Хея забирався на вершину і британського, і ірландського бокс-офісу.  

Кращим актором другого плану став Чарльз Мелтон за свою роботу у фільмі "Травень, грудень" (він в нашому прокаті).

Кращим документальним фільмом був названий "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова. Говорячи до аудиторії режисер сказав, що він вірить, у те що "кіно має силу змінити історію та те, як люди бачать наш час і, можливо, зроблять кращий вибір".