"Мій син подивився "Лоуренса Аравійського" на телефоні". СЕО Netflix поділився тривожними думками щодо кіно та стримінгів

Тед Сарандос — спів головний виконавчий директор Netflix, у своєму останньому інтерв'ю для New York Times пофілософствував про контент підходящий для підпорядкованого йому стримінгового сервісу та взагалі про різницю кінотеатрального та домашнього досвідів перегляду фільмів. 

Так обговорюючи, який тип контенту не підходить для Netflix, Сарандос сказав: "Я не думаю, що є чітка відповідь, оскільки найкраща версія чогось може дуже добре працювати для Netflix, але просто не працює на сьогодні. Є деякі очевидні моменти, як-от ми не випускаємо екстрених новин і тому подібне, тому що я думаю, що для цього є багато інших джерел. Люди не йдуть до нас заради цього".

Далі журналіст видання дав змогу Сарандосу розвинути думку про контент й запитав про торішній культурний феномен "Барбігеймер": дуплет з фільмів "Барбі" та "Оппенгеймер", які підсиливши один одного зібрали купу грошей у світовому прокаті ("Барбі" — 1,44 мільярда доларів, "Оппенгеймер" — 951 мільйон доларів). 

На це ко-СЕО відповів: "Обидва ці фільми були б чудовими для Netflix. Їм точно сподобалася б така ж велика аудиторія на Netflix", — та продовжив: "Я не думаю, що є підстави вважати, що певні види фільмів працюють чи ні. Немає підстав вважати, що сам фільм кращий на екрані будь-якого розміру для всіх людей. Мій син – монтажер. Йому 28 років, і він дивився "Лоуренса Аравійського" на своєму телефоні". 

Далі Сарандос повідомив, що Netflix не планують змінювати свою "стратегію або мікс [ліцензійних та оригінальних фільмів]". За словами співдиректора, оригінальні фільми Netflix "приваблюють одну з найбільших аудиторій у світі".

Багато цікавих думок. Є над чим поміркувати. Посперечатися із Сарандосом, щодо останньої цитати важко. Фільми Netflix дійсно можуть привабити купу людей. Втім, треба розуміти, що відбувається це не через якість їхнього контенту. Дилогія Зака Снайдера "Бунтівний місяць", останній сай-фай з Дженніфер Лопес "Атлас", комедійний екшн з Галь Гадот, Раяном Рейнольдсом та Двейном Джонсоном "Червоне повідомлення", список можна продовжувати, кожен збирали величезну аудиторію на стримінгу, але всі ці стрічки одні з найгірших, що випускались в цьому десятиріччі. 

Їхній глядацький успіх — це успіх бізнес-моделі Netflix. Якби ці фільми виходили в кінотеатрах, то скоріш за все вони б з тріском провалилися в прокаті. Фільми на Netflix стають хітами часто тому, що людям простіше їх споживати вдома на дивані. Й порівняно із походом в кінотеатр — по суті безплатно. 

З кінотеатральним прокатом, своєю чергою, все стало набагато важче. Епідемія коронавірусу не просто поставила на паузу перегляд фільмів на великому екрані. Вона поглибила залежність людей від соцмереж та смартфонів. Інертність, пасивність глядачів стала більшою, відповідно збільшилась й вибагливість та непередбачуваність їх поведінки.  

Затягнути людей в кінотеатр зараз важко як ніколи. Випадок із фільмом "Каскадер", якому не допомогли ні схвальні відгуки, ні дві зірки в головних ролях, підтверджує цю тезу. Втім, приклади другої "Дюни", або "Ґодзілли та Конга", або "Королівства планети мавп", які стали дуже успішними саме в кінотеатрах говорить нам про те, що прокат все ще живий.

Й до нього не треба ставитись зверхньо, чи намагатись розмивати його значущість, як це робить Сарандос, переслідуючи суто бізнесові цілі. 

Досвід перегляду кіно (особливо такого як "Дюна" чи "Оппенгеймер") в темному залі кінотеатру ніколи не зрівняється із досвідом домашнього перегляду. Й тим фактом, що син Теда Сарандоса подивився один з найкрасивіших та найепічніших фільмів в історії ("Лоуренс Аравійський") на екрані свого смартфона пишатися точно не треба.

Це, скоріше, антикомплімент й родині Сарандосів, й компанії Netflix.